Відчутно, що благоустрій кожної країни залежить від стану економіки і здоров’я населення, а здоров’я насамперед залежить від екологічного стану середовища. В основу екологічної політики розвинених країн світу покладено принцип кооперації. Його сутність полягає в тому, що у вирішенні екологічних питань узгоджено працюють держава, економіка і громадяни. Саме держава створює умови для діяльності фірм та окремих осіб із метою збереження якості середовища проживання людей. На сьогодні складено широкий комплекс правових інструментів з охорони та раціонального природокористування, що постійно вдосконалюються: закони про охорону довкілля, введення стандартів якості природного середовища, організація систем моніторингу, розробка і реалізація програм контролю за забрудненням, введення екологічної експертизи всіх напрямів господарської діяльності тощо. Крім цього, існують економічні методи управління процесом природокористування:

• платежі за ресурси та забруднення;

• надання пільг в оподаткуванні підприємств;

• надання на пільгових умовах коротко- і довгострокових позичок для реалізації проектів, що забезпечують раціональне використання природних ресурсів та охорону НПС;

• звільнення від оподаткування фондів охорони довкілля;

• надання коштів підприємствам, установам, організаціям і громадянам на розвиток екологічно безпечних технологій та виробництв;

• інвестиції на охорону природи, створення державних та регіональних екологічних фондів;

• надання коштів на будівництво очисних споруд.

Важливою перевагою платіжної системи зарубіжних країн є те, що підприємець-забруднювач має новий спектр вибору рішень -забруднювати і платити, зупинити своє виробництво, інвестувати в очисне обладнання, внести зміни у виробничу технологію, в номенклатуру виробництва, змінити місце виробництва. У деяких штатах США, зокрема Орегон, Мічиган та Вермонт, запроваджено плату за забруднення у формі податку на пакувальні матеріали і тару. Цей досвід показав, що водночас зменшується і забруднення довкілля ними.

Економічне стимулювання природоохоронної діяльності зарубіжних країн не обмежується тільки примусовими методами: важливу роль відіграє політика надання пільг та економічної допомоги підприємствам, що здійснюють боротьбу із забрудненням. Особливе місце посідають державні субсидії. Поряд із прямим субсидуванням промисловості у США використовується непряме субсидування, що надається муніципалітетом, використовується на будівництво очисних споруд та переробку промислових відходів. Отримання субсидій повною мірою заохочує подальше капіталовкладення, веде до збільшення поточних витрат американських корпорацій на охорону довкілля. Вагомим важелем стимулювання природоохоронної діяльності вважається також і амортизація очисного обладнання. Закон про реформу податкової системи встановив утричі коротший термін амортизації для очисного обладнання проти промислового. Поряд з 10-відсотковою податковою знижкою на інвестиції під очисне устаткування використовуються й інші податкові пільги. У 1992 році в 30 штатах Америки очисні споруди та обладнання не обкладалися податком на власність. У 24 штатах ця категорія промислового обладнання звільнена від податків із продажу; в 16 штатах не стягуються податки за оренду очисного обладнання.

Розробка і реалізація концепції стійкого розвитку нашої держави, забезпечення її економічної незалежності і екологічної безпеки, перехід її економіки до ринкових засад господарювання потребує перебудови податкової та цінової систем. Ефективність такої перебудови вимагає узгодженості процесів у всіх аспектах державної політики: фінансовому, економічному, екологічному, соціальному тощо. Ці всі перебудови повинні бути спрямовані не лише на економічне зростання, а й на забезпечення суспільної ефективності розвитку країни. Під суспільною ефективністю розуміється підвищення якості життя населення, покращення стану природних ресурсів і Біосфери нашої планети загалом.

Перехідний етап економіки нашої держави від планової до ринкової не забезпечує досконалості прийнятих природоохоронних заходів. Застосовані міри відповідальності, по-перше, не вирішують до кінця проблеми екологічної кризи на Україні, а по-друге, загострюють відносини між власником виробництва і державою. На перше місце власник ставить таку мету, в максимально короткий строк отримати більший прибуток. Турбота про довкілля відсувається на другий план, а іноді як проблема взагалі не постає: це питання не передбачається і не розглядається. Нерідкі випадки, коли підприємець взагалі уникає сплати податків, штрафів. А якщо і має бажання організувати виробництво за вимогами екологічної безпеки, не має змоги зробити це через брак коштів. Враховуючи все це, ми пропонуємо програму компромісу. Запропонована нами тема досліджень передбачає розробку систем заходів з урахуванням інтересів власника виробництва і споживача, а саме – пільгового оподаткування для підприємств, що використовують екологічно чисті технології, випускають екологічно чисту продукцію, а також перегляд податків для підприємств-забруднювачів.

Розглянемо, які ж позитивні сторони введення пільг у систему оподаткування:

  • таким чином вирішуються глобальні екологічні проблеми людства;

  • загалом поліпшується екологічна ситуація на Україні;

  • покращиться генофонд нації;

  • екологізація податкової системи - шлях до покращення економіки нашої держави;

  • вирішення проблеми охорони та раціонального природокористування;

  • збільшення ринку екологічно чистої продукції;

  • і, нарешті, економічна вигідність для власників підприємств будь-якої форми власності, яка призведе до узгодженості дій у сфері природоохоронної політики.

Тегі:,